Шелестом шепіт з лахміття,
Можна лишЕ здогадатись:
"Хочеться... Хочеться... їсти..."
-"Сил вже немає піднятись,
Спи, моє любе дитятко,
Ніч вже на дворі глибока.
Спи. Скоро прийде твій татко,
Чуєш під вікнами кроки?".
Ранок заглядує в вікна,
Тиша гнітюча у хаті.
Мама, мов тінь, сумно ника,
В жмені з десяток зерняток.
-"Є що поїсти нам , доню,
Чом мені страшно, дитятко?"
В темну, холодну долоню
Десять вложила зерняток.
Поруч лягла, притулилась -
Ось і найстаршенька вмерла.
Серце без болю спинилось -
Смерть ще одну сім"ю зжерла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624905
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2015
автор: Радченко