[i] [b] [color="#0919ab"]Жорстокість… Звідки вона?.. Де корені?..
Виконавець написаного,- вже за межею...
Бог прибрав… До раю?... До пекла?...
Ставлю в день захисту домашніх тварин...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#cc1212"]От і все...Ще удар...Я лечу в глухий кут...
Не втекти...Не вмолити ці ноги...
Злі очиці блищать, в руках - гострений прут...
Жити далі - ніякої змоги...
І ось так - все коротке кошаче життя,-
Перші слуги - позбавили дому.
А за віщо, хто скаже мені до пуття?
Не читала казок їх малому?
Якийсь час прожила у густих чагарах...
Холод...Бруд...Та плекала надію,
Що в безхвостих не всіх попливе кудись дах,-
Свою долю знайти я зумію...
Бо ж бездомні - це просто коти та й коти,
Я ж - моделлю була у окрузі.
І якщо тую долю мені не знайти-
То що ж знайдуть оті, голопузі?..
Я знайшла її... Дітки з'явились на світ...
Лиш одне з них зоставили жити...
Потім - зламані ноги, побитий живіт,-
Це в двоногих так бавляться діти...
Здичавілі без ласки, голодні та злі,-
Вони гострять жорстокості жала.
Чиїсь ноги притисли мене до землі...
Це не діти... Каліцтва їм - мало...
[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625004
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.11.2015
автор: Янош Бусел