Осіння пора листям замела,
Кохання вкрала, у попіл змела.
Колись і я буду душею з тобою,
Але поки що, я навіть не з собою.
Качки крячуть, летячи у вирій,
Заберіть мене з собою, ластівочки милі!
Кохання було дуже довго, однак,
Літо скінчилось, лишився лиш мрак.
Він захопив мене всю, до кінця,
Не можу я вирватись з полонового кільця.
Довго чекала я тебе самотня,
Та ти не прийшов, і я зовсім замовкла.
Серце моє каменем стало,
Не можу я дихати, повітря мені мало,
Руки застигли у кригу холодну,
Не можу я стримати душу скорботну.
12.03.08.
C:Documents and Settings8Мои документыТ.АНата стихи- 2009-2010.doc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Настена