Щодня одне й теж – немає запалу,
Буденність вся сіра – та повна обману,
За вікнами осінь, сумує з людьми,
Безвихідь відчутна і в ній усі ми…,
Для чого Творець влаштував нам життя...?
Для творчості, радості, просто буття…,
Однім доля світло ввімкнула – зелене!
А іншим червоне - страшне і буденне…,
Ой доля ти доля, така незбагнена,
Та нам невідома усім достеменно,
Чи маємо вади, чи прокляті всі?
Можливо «той» вихід і є в каятті…
27.11.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625020
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2015
автор: Ніколь Авілчаду