Раптово стало холодно і тьмаво,
Театр лісу стих і спорожнів,
Ані акторів, ані криків «браво»,
Лиш вітер грає на сумній струні.
Ще ніби вчора тиснявою шуму
Барвистий край нестримно клекотів,
А тут упав у безвідрадну думу, -
Зі скарбівниць пощезли золоті.
Йому заснути не дає зарання
Завгосп театру – дятел-трудівник.
І наче арія у нім остання
Сови старої одинокий крик…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625077
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.11.2015
автор: Рідний