Життя промиває каміння чеканням:
Мій дід чекав на листи, тато чекав на дзвінки,
А я не можу заснути без твого повідомлення.
Простір згинається ніжністю,
відстань сипка, як стара штукатурка в під'їздах хрущівок.
Пристрасть - це напій, який міцнішає з часом
За певних умов зберігання.
Кожної ночі кладу біля серця жаринку твого "люблю",
І саме вона дозволяє дожити до ранку.
Коли ми (нарешті) сплітаємось у поцілунку
десь у безмежних степах України,
Здається, що зустріч була і за день, і за два, і за вічність до того.
немає розлуки, немає печалі.
Ми мовчимо, але яка це глибока тиша!
для тих,
чия історія повідомлень не завантажиться в жодному із відомих браузерів;
Хто жив на відстані шести областей від власного серця;
Хто покидав навчання, батьків та надію на політичну стабільність;
Хто мусив тікати в Молдову, щоб відкосити від армії
Та загубився у Придністров'ї.
Хто відсилав із Чехії смс-ки, не в змозі стерпіти кілька годин до кордону.
Це вірші для тих, хто знає, як довго виходить із серця ніжність.
Для тих, хто читав, що словом також можна любити,
Втім, тілом виходить краще.
Історії тих, хто кохає на відстані,
Схожі та чимось кіношні.
Прощай навіки, побачимось завтра,
Я їду з цієї країни.
Тобі прокидатись на першу пару,
Мені - на попутну машину.
Хто знає, що виросте із любові?
Вклади насінину у горщик.
У кожному вірші, у кожному слові
Я чутиму твій голос
І бачитиму твій почерк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Олександр Ткачинський