Пройшли крізь
Турнікети долі,
Взяли квиток у життя.
І стукіт коліс,
Чомусь, мимоволі
Нагадує серцебиття.
Голос згори нагадує
"Шановні пасажири,потяг
Вирушає за маршрутом
Життя-Смерть."
Вагон трохи погойдує.
Гуляє між вікон протяг.
Дороги минула чверть.
Обвітрюючи нещадно судини,
Обвуглюючись життям,
Головне-це не стати прахом.
Головне в подорожній рутині
Не стати сміттям,
Проїхавши половину шляху.
Пасажири поступово сходять
Кожен на своїй станції,
Метушаться,призначають побачення.
Тогровці у вагонах продають
Пластирі,жуйки,індульгенції.
Повільно під'їжджаємо до пункту призначення.
І колись час прийде:
Потяг колесами заскрипить,
Загальмують нейрони
І голос згори промовить:
"Кінцева.Поїзд далі не їде.
Звільніть,будь ласка, вагони."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625137
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2015
автор: Вікторія Іщук