Злелечіла виріями даль.

               *      *      *
Злелечіла    виріями    даль.
На    шляхах    розгублено    підкови.
Примороззю    вишита    печаль
Калиново    й    трохи    бузиново.

Голий    пагорб,    де    старий    вітряк
Вижорновує    усе,    що    не    попросиш.
Де    щоночі    виє    вовкулак
І    блукають    тіні    сивокосі.

Соняхів    обвуглені    сонця,
Нагота    обтрушеного    саду...
І    не    віриться,    що    саме    осінь    ця
Щедро    так    вродила    біль    і    зраду.

Золото    спотворене    у    тлін  –
Десь    на    небесах    готують    саван.
Самотиння    полиновий    сплін  –
Недопита,    вихолола    кава.

За    ніким    не    мовлені    слова
В    грудях    каяттям    щемить    провина.
Заметіллю    бавиться    зима,
В    діжах    зріють    вина,    вина,    вина...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: димира бохач