* * *
Злелечіла виріями даль.
На шляхах розгублено підкови.
Примороззю вишита печаль
Калиново й трохи бузиново.
Голий пагорб, де старий вітряк
Вижорновує усе, що не попросиш.
Де щоночі виє вовкулак
І блукають тіні сивокосі.
Соняхів обвуглені сонця,
Нагота обтрушеного саду...
І не віриться, що саме осінь ця
Щедро так вродила біль і зраду.
Золото спотворене у тлін –
Десь на небесах готують саван.
Самотиння полиновий сплін –
Недопита, вихолола кава.
За ніким не мовлені слова
В грудях каяттям щемить провина.
Заметіллю бавиться зима,
В діжах зріють вина, вина, вина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: димира бохач