Ліс посумнів, зчорнів немов батрак…
Був юнаком, господарем і принцом,
Ходив у золоті, а став жебрак
І має вигляд, наче перед лихом…
Окрасою висвічує сосна,
Берізки поміж чорним ще біліють,
І білка - веселуха, не сумна,
Ліс прикрашають і ще око гріють.
А скоро затріщить морозний ліс,
Зима насипле снігу по коліна,
Бруньки окремі відморозять ніс,
Погрітись вітер прийде до каміна…
Бо тільки в лісі, де мовчать вітри,
Поміж дерев ховається пташина,
Де ліс простягне із дупла дари,
Ліс – він, як дім, окремим він перина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625213
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.12.2015
автор: Віталій Назарук