Клялася Вірності Любов,
А Зрада поруч десь блудила
- Начулась я таких промов
Про це кохання до могили, -
Всміхнулась Зрада , - маячня!
Минає все на цьому світі
Забудеться й оця брехня
Віт клятв палких не буде й сліду!
Любов на те відповіла:
- Ану – бо геть звідси, приблудо!
Навіщо ти сюди прийшла?
Я з Вірністю була і буду!
Замовкла Зрада, та зрання
Вона щоденно все чекала,
Аби любов була одна,
А її Вірність задрімала,
Аби задумане вчинить:
Любов собою осквернити
І обезчестить , і зганьбить,
Й недобру славу розпустити.
Клянеться Вірності Любов,
Таїться Зрада за кущами…
Віки минуть, та буде знов
Оцей трикутник межи нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2015
автор: Артем Хвиля