Розпиливши по кільцях моєї душі квадратуру,
Наробили мішеней для гострих дротиків слів –
І летять у "десятку" такі стилістичні фігури,
Що, якби паперовий, від сорому вже б згорів.
Але я дерев'яний. Сирий. Несвідомий. Нероба.
Дипломований трохи (найбільший поліногріх).
То й тікаю по кільцях у себе, немов по тропах,
Бо язик дерев'яний (не вистачить слів на всіх).
Карабаси лютують. Дуремари в багаття – хмизу.
Глядачам у партері – попкорну б і все – на біс.
Зупиніться, панове: не стане на примхи лісу –
Вже рясніє пеньками шалений біг антреприз….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625353
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2015
автор: ptaha