Потепліло... Вперше за сотню років.
Дарма, що вітер зими обривки жбурля в лице.
Душа звільнилась від образ... На мить, на роки
час зупини... Прийме мене таку, як є...
І це, напевно, ще важливіш від змін пір року,
від міжпланетних, нам невідомих, чиїхсь зітхань...
Давай назустріч, собі самі, пришвидшим кроки
в міленіум неупокорених бажань ...
Там, де приймаючи себе, як Божу даність,
зрікаючися солоду оман ......................
Ввійдемо у життя - блаженну гавань.
Світ без провин і вбитих сподівань .
01.12.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2015
автор: Іванюк Ірина