Ніби бурхливе море
В Києві розлилось, –
Віче то непокори,
Врешті таки, збулось.
Вітер гра прапорами,
Зорі – на них й в очах
В тих, хто сюди зібрались.
Пісня і сміх звучать.
Київ весь – за свободу
Вибору всіх людей
І за життя народу,
В світлі євроідей.
Музика в мікрофонах
І у людських серцях,
Жити щоб по законах
І не втрачать лиця.
Небо послало людям
Також свої зірки
Й віру, що краще буде.
Й стане життя таким…
Рано… Несамовитим
Криком пройнявсь майдан,
Юною кров’ю злитий
Цей непростий плацдарм.
В центрі хто був столиці,
Жах затремтів в очах –
Нічим оборониться –
«Беркут» війну почав.
Бігли, кричали, вили,
Зорі плили з очей,
Та не спинилась хвиля
Гніву у цих людей.
Не гомонить країна –
Світу всьому кричить:
«Досить уже руїни –
Хочем по-людськи жить!
Тут, у своїй державі,
Хай запанує лад!»
Й знову зірки дрижали.
В посмішці – листопад…
Адже це він зібрав нас
Всіх у один кулак,
Розворушив ті рани,
Що залишив ГУЛАГ.
Так листопад щоразу
Мобілізує нас,
Щоби зректись зарази,
Зорі вказали час.
Вірю: завершить грудень
Справи ці рокові,
Більше служить не будем
Путінській ми Москві!
2.12.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625530
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 02.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)