Не випускай мене із очей полону,
Міцно тримай, в’яжи мотузками фраз.
З рук твоїх вириватимусь! Перепону
Зводити буду з посмішок і образ.
Ти не зважай, бо це мій останній захист,
Перед падінням з вежі – удар ножем.
Ти переміг давно, що тепер сказати?
Бранок в полоні милують? Та невже?
Зрадниця-сукня шовком з плечей сповзає,
Пальці новий торують по шкірі шлях…
Мій переможцю! Хочу тебе – навзаєм –
Перемогти на скачках в твоїх полях.
Ти на коні тримаєшся ледь позаду:
Вигини тіла, мірні стрибки грудей –
Вже нагорода! Ти оцінив мій задум?
В мене, коханий, безліч таких ідей!
Часом гірка буваю, колись солодка,
Та не нудна! Бо ж молодість промайне.
Поки душа жива і міцна обгортка,
Знову і знову перемагай мене!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625550
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 02.12.2015
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)