В теплий літній день,
Від хати до хати,
Циганятко йшло, -
Їстоньки прохати.
"Не дивіться, людоньки,
Що я - циганятко.
Не моя цьому вина,
Не мами й не татка.
Неня в мене добра.
Тата я не знаю.
Дайте мені їстоньки,
Людоньки, благаю!"
Вислухали бабки старенькі,
Малого пригорнули.
Дали йому їсти,
Хліба загорнули.
"А це, - кажуть, - матусі,
Нехай поїсть, рідненька,
Малий, шануй її,
Бо помре ще ненька".
Подякував малий хлопчина
Добрим тітонькам
І сказав: "Заходьте в гості.
Та... Нічого я не дам".
І заплакав, заридав,
Пішов по дорозі...
Прийшов в хижку,
А там... Людоньки, о Боже!
Не дише. Померла.
Та навіщо мене, мамо,
Сиротою залишила?
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625591
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 02.12.2015
автор: Світлана Крижановська