Ти кажеш, любиш мій веселий сміх.
Давно його, здається, ти не чув.
Він каменем упав мені до ніг,
звучати і дзвеніти як? Забув...
Ти кажеш, що усмішка осяйна
неначе сонце, личить так мені.
Та якось не з'являється вона.
Чомусь похмуро проживаю дні.
Де ж настрій?? Я не знаю... Не питай...
Заляпав дощ...засипав мокрий сніг...
Нічого не кажи, лиш обіймай...
Не можеш...поміж нами сто доріг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2015
автор: Юлія Сніжна