Немов відчувши абсолютну владу,
Вогонь свічу сердито поглина.
Посеред столу - плитка шоколаду,
Два келихи червоного вина.
До телефонного дзвінка - хвилина,
Ще трішки - і я змушений піти…
Краплини сліз приховує хустина -
Зі мною вже не будеш більше ти…
Останній погляд болісно тривожить -
Уперше в нім нічого не знайду…
Неповний келих настрою не множить…
Твій дзвонить телефон… І я іду…
Все, що було, залишилось позаду,
Тепер між нами пагубна стіна.
Я пам’ятаю плитку шоколаду
І пляшку недопитого вина…
(18.08.2010.№146)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2015
автор: Вадим Косарєв