Твій пронизливий погляд не помітив відразу.
Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
А керманич маршрутки, це ж потрібно, зараза,
мчиться так, як в останнє, летить напролом!
Вийшов. Думаю, – Ні, показалось напевно.
Неможливо, минуло вже тисячу літ.
Раптом чую твоє, посміхнувшись непевно,
звичне вже і близьке, – Як ся маєш? Привіт!
Вечір п‘ятниці, сніг замітає стежини.
Як тоді все, але як було це давно!
І слова про любов, що ми дві половини,
але чому ж тоді нам тепер все одно?!.
02.12.2015
* За мотивами твору Ольги Черепанової „Как тогда всё…“: http://www.stihi.ru/2015/11/29/9869
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625780
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 03.12.2015
автор: Олександр Мачула