Схилю я знову голову в пошані
Перед людьми, що справді є Людьми,
Перед тими, хто є прості кияни,
Майдан рятують з обіймів зими.
То не прості є люди – українці,
Й держави доля їм давно болить,
Чи гени ще далеких турбаївців
Допомагають волю боронить?
Можливо. Тільки це ще й європейці,
Слов’яни корінні і… молодці.
В борні не допоможуть нам корейці,
Американці, негри… Люди ці
Свою мету по-своєму доводять,
Бо хочуть жити завжди, як брати,
Не маючи ні фабрик, ні заводів,
Останнє віддадуть, щоб вижив ти.
Тож пам’ятай, згорьований народе,
Яку підмогу Львів тобі приніс,
Тернопіль, Луцьк, Франківськ – не на курорті –
Стояв і мерз, щоб не було завіс,
Прозорість щоб була і справедливість,
Й народна воля вилилась в закон,
За землю й рід свій віднайди сміливість
Стояти й боронити від оков.
3.12.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625817
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 03.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)