Задумані й не сказані, пронизливі слова,
нікому адресовані, ніхто їх не впізна,
написані на небі із хмар яких нема,
закинуті вітрами, туди де лиш зима.
Заметені снігами, зітлівши у вогні,
вони чомусь далеко, неначе увісні,
мов крик німої ночі, чи полум’я свічі,
у тобі є заховані й заперті на ключі.
Породжені з любові, а може і жалю,
заховані всередині, а може й на краю,
напевно десь у пеклі, а може й у раю,
ти їх в собі сховаєш, а я їх всі спалю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62587
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2008
автор: spad