НЛО / НЯ. 5

03.12.2015*  19:00
НЯ.3.  ГУСАК
Дивно,  але  зараз  вже  не  можу  сказати  в  якому  році  це  було.  Здається,  що  це  був  2011  рік.  Літо.  Вже  традиційне  жарке  літо.  Опис  цієї  історії  є  десь  в  моєму  архіві,  але  шукати  його  -  нема  бажання,  бо  треба  день  витратити  на  перегляд  моїх  записів.  І  це  при  тому,  що  я  все  систематизую!

Традиційно  ми  із  синами  були  на  Дачі.    Не  пам'ятаю  чому,  але  мені  конче  було  потрібним  з'їздити  до  Києва.  Їхати  не  хотілося.  З  ранку  небо  було  ясне,  жодної  хмаринки,  і  так  вже  декілька  днів,  то  жара,  здавалося,  аж  дзвеніла.  Та  діватися  не  було  куди,  то  я  і  поплентався  на  зупинку  маршруток.

Було  біля  14:00.  
Коли  йшов  до  автобусів,  то  на  центральній  вулиці  не  побачив  жодної  людини  -  всі  поховалися  від  жари.  На  зупинці  теж  нікого.  До  того  ж  на  прохідній  мені  сказали,  що  двох  автобусів  не  було,  то  не  відомо  коли  прийде  наступний.

На  зупинці  я  був  один.
Ховався  у  тінь  навісу  зупинки,  виходив  з  під  нього  і  все  виглядав  коли  ж  з'явиться  автобус    на  Київ  із  Димера  чи  з  Гаврилівки.  Шосе  було  пусте.  Навіть  легкові  автомашини  не  проносилися  повз  мене,  враження  було  таке,  що  жара  всіх  примусила  поховатися.

Я  дивився  бездумно  на  шосе,  на  лісок  праворуч,  ліниво  пригадував,  що  колись  ми  і  в  цьому  ліску  збирали  гриби.  А  тепер  їх  нема  там.  Навіть  мухоморів.  Цивілізація.  Дивився  на  поле  ліворуч  і  пригадував  як  бачив  тут  мишкування  місцевих  собак.  Явно  був  розплавлений  жарою,  то  і  думки  відповідні.

Раптом  побачив  над  шосе  незначно  вище  висоти  дерев  лісочка  круглу  хмарку.  Здивовано  продивився  все  небо  -  жодної  хмари.  А  ця  висить  нагло  та  нерухомо!  Мов  НЛО  якесь.  Я  ліниво  подумав:  "Ну,  якщо  ти  НЛО,  то  покажи  мені  це".

І  на  моїх  очах  хмарка  почала  трансформуватися.  Вона  почала  одним  краєм,  у  напрямку  до  ліска,  витягуватися  і  я  із  здивуванням  побачив,  що  хмарка  перетворилася  у  гуся.  Звичайна  хмарка,  біла,  із  звичними  блакитними  тінями  знизу,  набула  вигляду  гуся.  А  потім  у  цієї  псевдо  птахи  шия  почала  витягуватися,  стало  довгою,  більшою  по  пропорціям  до  тіла  ніж  у  лебедя,  і  завмерла.

Я  приголомшено  дивився  на  це  і  від  розгубленості  нахабно  подумав:  "І  це  все?"
Тоді  цей  псевдо  птах  почав  зафарбовуватися  -  від  хвоста  у  напрямку  до  голови  поповз  помаранчевий  колір  з  рожевими  сполохами.  Він  набирав  все  більшу  і  більшу  силу  і  нарешті  все  тіло  стало  яскраво  помаранчевим.  А  потім  поступово  все  тіло  почало  танути.  Вона  бліднуло  все  сильніше  і  сильніше,  не  втрачаючи  форму.  От  вже  ледве-ледве  бачу  фігуру.

Все.  Чисте  небо.  
І  тут  Голос  сказав  мені:  "Ну  як,  сподобалося?"
Я  здивувався:  "Хто  це?  Ми?"
"Поговоримо?"

Раптом  я  зрозумів,  що  навпроти  мене  стоїть  автобус  з  відкритими  дверима,  навпіл  порожній.    Вскочив  в  нього.  Показав  водію  посвідчення  учасника  війни,  сів  на  сидіння  і  про  щось  всю  дорогу  розмовляв  з  Кимсь,  хто  так  і  не  визначився.  Розмова  була  на  загальні  теми,  нічого  нового,  це  все  я  вже  багато  разів  чув  від  інших  Візаві.  А  от  перетворення  "гусака"  мене  дійсно  вразило.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2015
автор: Левчишин Віктор