Вернись на берег з корабля пихи,
Чи вже забувся: ти людина, брате!
І тлінне тіло, як і всі неси
Та пір’ячко не розпускай завзято.
Проснеться совість, схована колись,
І страх заїсть на фініші строкатім,
Зійде прокляттям над тобою вись
Сльозами вдів загублених солдатів.
Зійди на берег, поки я прошу,
Бо корабель розіб’ється об скали.
Вже на своєму гідному шляху
Доб’єшся знову і любові, й слави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625887
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.12.2015
автор: Г. Король