***

Прийшли  в  кімнату  сутінки  осінні,
Обсипались  троянди  на  вікні.
Ми  обіймалися  із  привидами  ліні,
Жили  безглуздо,  наче  уві  сні...
Пітьма  встромляла  кігті  у  повіки,
У  сірий  світ  манила  серебром...
Так  бунтували,  плакали  каліки  -
Останні  дні  осінні  за  вікном...
Усе  вмирало,  тліло,  заклякало,
Відтінки  хмар  у  поглядах  людей...
Водночас  щось  боролось,  виживало..
Надії,  мрії,  молитвИ  дітей...
І  він  прийшов,  як  всі  того  хотіли,
Він  танцював,  кричав  і  підіймав!
Але  в  той  день  його  не  зрозуміли,
І  ранок  знову  марно  пропадав...
Людські  надії  заставляють  жити,
А  вчинки  часто  убивають  світ...
Чи  переможуть  молитвИ  і  діти?
Чи  згубить  сам  себе  понурий  гніт?
Козачка  Репеченко  Сніжана.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2015
автор: Сніжана Репеченко