Мороз тримає світ в міцних обіймах,
Цілує ніжно вікон вітражі,
Зима встелила землю снігом білим,
Малює сонце світла міражі…
Довкілля мріє. Візерунок дивний -
На сніговій канві чиїсь сліди,
Іскриться бісер, іній срібно-сивий,
Мережить гладдю романтичні сни…
На вікнах казка, сплетена ажуром -
Сріблясті хвилі й диво-пелюстки,
Зимовий день, мов кінь, біжить алюром,
Вже скоро вечір, місяць і зірки…
А потім ніч накриє оксамитом,
П’янке кохання подарує нам,
Мої вуста, червоно-соковиті,
Солодкий і гіркий, міцний бальзам…
Медовий трунок випий до останку,
Цілющий напій – молодість твоя,
Кохай мене, твою чарівну бранку,
До першого проміння сонце-дня…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2015
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО