[i]В старих вітрах немає правди,
Той відчай майже каламбур,
Коли зорі грають в нарди,
Вовком виє трубадур...
Розкриє небо свої плани
В час смиренної журби,
Чому повні каравани
Та ростуть людські горби ?
Жебракують світом мрії,
Наче хмари в небесах,
А внизу хіба повіє
Зелень в різних папірцях...
Не свобода, лиш розп"яття,
Дисонансу вічно тліти
І війни - молоде заняття
Вже як засіб не старіти...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626001
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2015
автор: Мандрівник