Я часто вечорами плачу,
Себе розпукою гублю.
Для неі нічого не значу,
Та все одно її люблю.
Ніколи разом ми не будем -
Шляхи безслідно розійшлись.
Нас заморозив лютий грудень
І щезнув безвісти кудись...
Та я і досі пам'ятаю
Волосся, очі, легкий грим.
Себе від себе не ховаю,
А навпаки - пишаюсь тим.
Пишу вірші, пісні співаю,
Корисні подвиги роблю.
Вона для мене - символ Раю,
Я сам собі її люблю!
(27.01.2010.№134)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2015
автор: Вадим Косарєв