Я хочу дякувати долі й Богу,
Що маю той стійкий народний дух,
Що рани серця і душі знеболять,
І свій я шлях, упевнена, знайду.
Той дух, з яким світлішає і днина,
Якого вистачить на все моє життя,
Бо, в першу чергу, мати я, людина,
Якій важливо, буде що з дитям
На цій землі, де загнилась духовність,
Зникає правда, поступово й честь.
Невже забули, що це є гріховність?
Невже сумління тих не запече,
Хто свій народ до нитки обібрали?
А ще собі кладуть у церкві хрест!
Чи то від Бога імені карали
Отих, хто мали інший маніфест?
4.12.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626040
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 04.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)