Я складу всі уламки наранок,
Всі осколки... по клаптику душу...
Повторю собі стомлено - "мушу",
Пропущу традиційно сніданок.
Приведу до схід сонця до ладу
Власний спокій... думки на полиці...
Як усі поневолені жриці,
Оберу в колір крові помаду.
Із душею своєю домовлюсь
Цілий день протриматися купи...
Перебути до ночі в шкарлупі,
А вночі дам їй волю натомість.
Як скує вечір мороком місто,
Розділюсь на нерівні частини...
Розпадусь під вагою провини,
Як старе і порвАне намисто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626131
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2015
автор: Ivanna Pikhun