І ти сказав трояндові слова
і я перетворилась на троянду
і, розум втративши, вдяглася у парадну
з пелюстків сукню, що ти дарував.
І плакали за мною мої діти,
як мачуха з шипшин варила чай.
Чому так рано їм дано осиротіти?
Ти в соловейка мого запитай.
Вони твої, трояндові вуста,
Чому до них ніяк не можеш дотягнутись?
Мій соловейко тільки щебетав,
Троянда плакала, але раділи люди.
4.12.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626132
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.12.2015
автор: Олена Акіко