Це не маки, а крові запечені згустки,
Що розкидались полем бурими плямами.
Україна багата вже чорними хустками,
На голівках жінок, що були хлопцям мамами.
Це не крук закричав над розлогими кленами,
Так чути солдатські замучені стогони.
Скількох поховали в полях безіменними?
Де їх поминати й молитися Богові?
Це не грім прогримів над будинками голими,
Це не мла їх покрила густими туманами...
Прийшли по синів так вже верби з тополями,
Забрати до раю всіх з рваними ранами.
Це не дощ оросив чорноземи краплинами,
Так сльози рідні за полеглими ллялися...
Простих повертають батькам домовинами,
Тому, що окремі в війну не награються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626398
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 05.12.2015
автор: Ivanna Pikhun