Іди, якщо давно уже зібрався,
Цілуй, коли вуста твої горять,
Задумав щось – роби, не сумнівайся,
Бо те не слід на потім відкладать.
Життя таке коротке й швидкоплинне,
І вдруге нам його не повторить,
Отож і цінувати ми повинні
Душі поривів найсвятішу мить.
І стримувати їх – то гріх великий,
Бо зневажаєм душу тим свою.
Світ поміркованих – завжди безликий,
Хоч і пристойно там все, як в раю.
Не бійся ти лишитись п’єдесталу,
Бо, може, він в уяві лиш твоїй,
І осуду не бійся від загалу,
Лиш не спіткнись на стежечці крутій.
Жебрак бува від Креза щасливішим,
Коли життя прожив він як хотів.
Нехай назвуть невдахою і грішним,
Зроби, нарешті те, чого не смів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626686
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.12.2015
автор: Артем Хвиля