Ти можеш хотіти до мене,
Безмежно так несамовито.
Та я не відчиню тобі двері,
Не ламай, не стукай - закрито.
Мене вже давно було вбито,
Та я тут і досі існую.
на шматки розірвано,
розсіяно на сито,
Перероблено, переклеїно
цієї осені лихої.
Ти не лізь мені в душу розбиту,
Не шукай там для себе покою.
Все ж замало останньої крихти,
Так замало твоєї любові.
5.12.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2015
автор: Васильева