Колись іще весною квітучі абрикоси,
Свої маленькі ручки пускали врізнобіч.
Й вплітали в кучеряві свої зелені коси,
Маленький світлий спомин з тобою наших стріч.
Під нашим абрикосом, нестиглим і солодким,
Тоді іще стрічались й подовгу там були.
Стояли, розмовляли хвилиноньку коротку,
І разом з абрикосом від почуттів цвіли.
В серцях так кров буяла. Нестримно і бурхливо,
І полум'ям палала між нами, почуттям.
Я так тебе кохала, дитячо та наївно,
Хотіла бути поруч усе своє життя.
А потім раптом буря, страшна і неминуча,
Із коренями рвала весняний абрикос.
І блискавка у небі лиш променем блискучим,
Все роз'єднала навпіл, лишивши відголо́с.
Минуло десь три роки, тебе ізнов зустріла,
І сльози покотились, від спомину, з очей.
Мені без тебе було цей час прожить несила,
Та якось я прожила. Проплакала ночей.
А ти уже змінився, на пальці вже обручка,
На роль своєї жінки ти іншу віднайшов.
Побачивши, я тільки втекти хотіла рвучко,
Щоб ти мене не бачив і просто повз пройшов.
Та раптом, ти помітив мій погляд несміливий,
І так мені всміхнувся - невинно, як колись.
І тут, я знов згадала той день, найбільш щасливий,
Як очі мої, раптом, з твоїми знов зійшлись.
Я так цього чекала, щоб знов тебе побачить,
Хоча б на мить коротку. І знов поговорить.
Ти й уявить не можеш, що ти для мене значиш,
І що для мене значить з тобою хоча б мить.
Так хочу показати тобі коло хатини,
Що я вже посадила новий там абрикос.
І він тепер зростає, вмиваючись щоднини,
Джерельною рікою із чистих ранніх рос.
А абрикос зелений вже з метр висотою,
Красується під сонцем у ранішній росі.
Під ним малий хлопчина, так схожий із тобою,
Все бігає і грає довкола, звідусіль.
Він так на тебе схожий. Цілком, як крапля в краплю.
Поглянь, який вже виріс! Це наш з тобою син.
Яка же я щаслива, від радості не втямлю,
Що кою я погане, що кою я злочи́н.
Краду тебе в дружини, хоча не маю права,
Іди додому, любий, тобі давно пора.
А абрикос лиш тільки співає дзвінко травам,
Про наше, про минуле, якого вже нема.
І знов весна настала, - квітучі абрикоси,
Свої маленькі ручки пускали врізнобіч.
Й вплітали в кучеряві свої зелені коси,
Той спомин, що лишився від наших бувших стріч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2015
автор: Іванна Западенська