Загляни у темний монітор.
Він живий... Хоч вимкнутий не діє...
Зараз, мов дитя мале, зрадієш
Ти появі друзів... Чи- потвор...
А казав же, "лузер"- never more!..
Тут ніхто нікого не чекав.
"Наівняк" даремно увляє,
Що його насправді хтось чекає.
"Оберти" довір"ю трохи збав)))
Тут ніхто нікого не чекав.
Тут ніхто нікого не любив.
Всі оці "i love...", "amore", "liebe"-
Тема для... Та ти ж дорослий ніби...
Знаєш, як собаку піп убив?
Тут ніхто нікого не любив.
Тут ніхто нікого не прощав.
Всепрощення- вигадка для дурнів-
На сьогодні зовсім не "гламурне"...
Краще час розплати не прогав.
Тут ніхто нікого не прощав.
То навіщо ти сюди прийшов?
В віртуал розірваного неба,
Де облуда і п"янка потреба
Душу обпікати знов і знов
У надії віднайти любов?
...Не знайшов? То так тобі і треба!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120701409
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626761
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.12.2015
автор: Серго Сокольник