[b]«Він заплітав її волосся»[/b]
[color="#0413e3"][b][i]
Він заплітав її волосся
І польову вплітав в них квітку
Що розпустилась, гарно, влітку
Серед пшеничного колосся
Яка доповнювала очі
Що співпадали з літнім небом
На волі, випещені, степом
То загадкові, то пророчі
Вони всміхалися грайливо
Були як сонечка промінчик
Йому нетреба було інших
Він мріяв тільки про це диво
Він заплітав її волосся
А колір їх, як й колір жита
Де колір хліба, меду й літа
Тут все в косі переплелося
П’янкими запахами страв
Із ароматів літніх трав
Він заплітав її волосся
Дурманив запах її тіла
Кому до того, яке діло
Бажання в них, в одне сплелося
І цілував він пелюстки
Медових губ п’янкого трунку
І від такого поцілунку
Немає в світі порятунку
Перемішалися думки
Перемішалися думки
Де літній день і спрага тіла
Вона ж, як й він - його хотіла
Джерельні грали їм струмки
Трава, щось ніжне шепотіла
Слова кохання, мабуть, їм
І що це поле – їхній дім
© Микола Карпець (М.К.)
*07.12.15* ID: №626769
[/i][/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2015
автор: Микола Карпець))