Сонце зранку вилізло з-під лінії горизонту і пішло, мов ракета, стрімко ввись. Воно залило небесне полотно свіжим лимонним соком. Кілька крапель упало мені на обличчя. У тілі степліло, ніжні радісні хвилі забили сонячними хвостами об береги душі. Який приємний ранок! У ньому ще немає тих невизначених тіней, які виповзають з глибоких нір царства пітьми з приходом вечора, тих тіней, що гасять її надії на зустріч із ним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)