Осінь моя, без тебе не осінь,
Як і зима, промайне стрімко та непомітно,
Я розгубив всю людяність по дорозі,
Доки йшов на твоє чарівне світло.
Ти для мене була як табула раса,
Я хотів все почати з тобою по новій,
Я стараюсь, та вся ця тяженна маса
Для мене стає непід’ємною ношею.
І на зустріч вітрам і усім перешкодам,
Доки серце битись моє не перестане,
Я як есмінець, своїм важким ходом,
Буду рватись до тебе, щоб зайвим не стати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2015
автор: Віктор Непомнящий