Не хочу тягнути руки догори,
Набридло вовтузитись сковано,
Я лежу на місці, рухаюсь ледь-ледь.
Вже пусті та притихші є двори,
Ніччю сон мирний та тривогу сховано.
В моїх руках кристали, сплави, мідь.
Навколо темно і болять частини тіла.
Безшумно, тоненько біжить сила,
Але не мені: очі у огні, тиск на вуха.
Я ще чогось не бачив, чогось не дослухав.
І біс з тим, я спати! Треба зміняти повадки!
Дістав цей телефон і короткий шнур зарядки!
01.12.2015. Кйв, 316.
Vitalmitny.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626910
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 07.12.2015
автор: Dingo Барський