Как Ката мы славілі

На  навільнікі  влад

Мы  тут  екся  пойіхав
Да  до,  ой,  прам  рідня  ж.
І  на  во  подывыся,
Ек  трусы  розірваль.

Ха-ха-ха!  Ты,  шо,  с  Тышковыч?  –
Да,  ну,  не.  Я  так  сам
Какся  Вакся  ш  во,  згынь,  Баран.  –
А!  Так  с  вас  цвай  рупляв.

Так.  Ішо  шо.  Звоныв  ты?
А?  по  городы  й  так?
Ну,  то  на  тобі  лыжы  й
Вжэ  улад  спотыкайсь.

Навсчыталы  норыцы!
Шо  і  сам  аж  аваль  фш.
Ну,  прывык  мы  до  Крысый.
КанцыЛярвСкый  дэ  як.

Помынелы  сфяЗіхСты,  х,
Хрэнь  на  моркву  і  на:
Шо,  хатітя  шоб  с  тітяй?
Гой!  Да  на  шлюз  быс  плат!

Опшым,  шо  ты  нам  вышукав.
Без  ліміт  ін  тыр  нат?!
Га!  Дак  200  2й  тыкСягЧ
Да  +  шэ  с  тыквый  5.

…гобылена  мы  ш  выткаф
Гонды  во  Васі  в  Ян.
Ібо  шо,  мы  ш  це  во,  гля,  РусЛанк!
Зарэ  й  взварэ  боршча  вш

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627146
Рубрика: Сатира
дата надходження 08.12.2015
автор: Кобзар Лаборськый