Старик гойдає зоряних внучат.
Сіріє небо. Когути кричать.
Втікають із дерев страшні примари,
з кишень в калюжі гублячи кришталі.
Присів холодний вітер біля тину,
він цілу нічку тріпав скатертину.
Рожеві хмари впали на дорогу,
втекли внучата-зорі від старого.
По вікнах вулиць вогники стрибають,
десь у горнятка каву наливають,
матусі будять заспану малечу,
а хтось коханих обійма за плечі.
Старий- місяць, який починає зменшуватися. Його називають старим, щербатим, серпастим, стариком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627166
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.12.2015
автор: Онофрійчук Наталя