РЯДКИ З МАЛОЇ БУКВИ.

прокинусь  над  ранок  одна  як  раніше,
коли  обіймалась  у  теплому  ліжку  із  сумом
не  було  би  гірше,  та  серцю  ти  став  наймилішим
із  всього  того  що  колись,  й  що  без  думно...
так,  знову  одна,  знов  байдужа  негода,
і  краплі  дощу  на  вікні  оплачуть  мій  біль
а  може  самотність  моя  всього  лиш    свобода,
від  тої  любові  в  мені,  що  рве  звідусіль.
чи  буду  живою  з  вмурованим  муром  у  грудях?  
що  вже  не  відчую  тебе  навіть  в  своїх  думках,
тривоги  за  тебе  крізь  сни  тепер  не    розбудять,
бо  я  вже  без  мрій,  хоч  і  поки  фізично  жива.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2015
автор: zolotaya