Для замерзлих вітрів дніпро́вих
З комишових м’яких фіранок
Мир плете світанко́ві светрики.
На колінах небес шовко́вих
Хрумкотить жолудево ранок -
Зграя червонопиких веприків
Котить рильцями сонну зірку.
В маскуванні планети світлом
День ковтає перлистий сонях.
Ніби з рани живої шкірку
Світ зриває зорю, розквітлу
Полинами війни на скронях,
Там, на сході, болюче й гірко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2015
автор: yaguarondi