Летів літак з Москви на Барнаул
І на борту красуня стюардеса,
Я голосу такого більш не чув,
Вона ходила, як якась принцеса…
Красиві ноги, виточений стан,
Рум’яне личко, губи, мов коралі…
Я шкодував, що я не був султан,
Що наш літак не полетить десь далі.
А це недавно, я оторопів…
Я на землі побачив стюардесу.
Десь зникла мова, бракувало слів,
Дві каплі схожу на оту принцесу.
Тепер я шкодував – роки не ті,
Красуня йшла із поглядом гордині,
Часи згадались, роки молоді,
Я ту красу ношу в собі і нині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2015
автор: Віталій Назарук