Знаю довго так не може бути,
Можливо, вже завтра все згорить вогнем.
Можливо, вже скоро мені доведеться все забути
І я шукатиму слова для нових морфем.
Десь далеко вітер торкається листя,
Пестять душу теплі і ніжні слова,
Під периною снігу спить зелена трава,
А на серці під сонцем замерзла роса.
Любити і водночас терпіти
Ту ненависть, що гріє плече.
Знаю, ніхто не зможе зрозуміти
Мій біль і мене!
Засинаю в думках і надіях,
Плекаючи свою мрію,
А, може, тепло в руках для тебе бережу.
І навіть іскра в очах
Примусить горіти сльозу,
Бо я вірю! Я йду! Я люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627324
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.12.2015
автор: Окса555