І топі всіх болот

Ужо  не  страшны  Коць

І  вот  мы  гонды  во
Побачылы  вжэ  шось.
О!  Гэто  жэ  Толстой!
Тол,  стой!..  Пойдём  рубаць  кампот  фш.
І  пот  со  лба  уфтёр
КапТёркін  ш.

Бо  в  нас  потік  покіт
Ужэ  там  гындэ  і…
Э,  это  жэ  не  Мышь?
А  ну,  ходы  фсэ  высуШы  й
Товді  всё  додыВысь  в  кіНі  зь.

І  я  й  букет  цвітов
О  тэй  Наташц  РохСтовСк!
Ну,  ляля  бо  зе  во
Й  не  ведат,  шо  почом  в  мужланных  
Куражов.

А  ведь  і  той  і  той
Прекрасныйі  собо!
Но  как  ково  згноіть
Безуховым,  дывы  зь:
Я  вызірну  зе,  ісь!  Ён  власны!
Значэ,  мій!  І  хай  БальКоньСькі  згінь
Пуд  АвСтэрЛіц.

Пака  жа  мы  капам
Оно  жя  пат  сябя:
Да  как-та  так  –  не  даць
Увезці  хвайну  ж  дамк!
Ты  апскарбіль  мяня!  УбЮ!  Хапай  капЯ,  ф!..
О  так  в  подутых  бяк  БлізьНятк:
Да  я  зе,  згынь,  ВосьМашк!

І  вот  4  лунк  ударілі  в  башку  й
Кукуй,  майн  Шурк!..
А  он…  фшэ  ш  тут  как  тут:
Позвольтэ  доложы!  Канцы!
В  Дікапрі  О  не  дырк.

…а  в  пакіданцэй  го  скок  жінк!
Бы  гонДы  во  лыстын  гнылых.
Йім  топі  фсех  боліт  аж  прам  страшНы  й.
Ты  ный,  Наташк!  Но  ный  по  псышч…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627354
Рубрика:
дата надходження 09.12.2015
автор: Кобзар Лаборськый