Тобі у душу наплювали,
Її на частки розірвали,
Та «терли» ноги –непомітно…,
Користувались – дуже чітко,
Є діточки, такі не вдячні,
Дивитися на це – так лячно!
Мчать по життю - як на «мітлі»,
Нема страху – застряти на "мілі",
Та мати стерпить все на Світі,
Нехай живуть лише «ті» діти,
Тихенько сльози промокне…,
Зігнувшись, далі – йде, і йде…
17.08.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627383
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.12.2015
автор: Ніколь Авілчаду