Покаюсь, бо минуло тепле літо...
Холоне марсіанська ніжна кров
І каже невесела Аеліта,
Що вже втомилась вірити в любов...
Замкнула на замки високі зАмки,
Віддалені від грішної Землі,
Де падають вольфрамові уламки
Незграбних міжпланетних кораблів...
Де почуття вибілюються снами,
Пірнаючи у вир лихих порад...
Де зброю називають іменами
Тюльпанів, гіацинтів і троянд...
Де збочені і визвірені люди,
Себе не зрозумівши до пуття,
Не у майбутнє мчать, а у нікуди,
Розстрілюючи власні почуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627395
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.12.2015
автор: Віктор Банар