А він був променем душі,
Невидимим полотном в картинній галереї....
А я все малювала на його щоці дощу краплини .
Можливо ,якби знала не тримала вітру у долонях,
Та не змогла б!Даремно! Та лиш промінь
Не гріє,а пече безперестану.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2015
автор: Мирося Солодка