***

Осінь  золото  кида  під  ноги,
Сонце  шукає  для  світла  дороги,
Небо  тікає  у  вирій  з  птахами,
Його  не  можливо  піймати  руками.

В  долоні  стікає  подих  сльозою,
Дощ  закриває  від  лиха  стіною,
Дерева  від  смути  листя  кидають,
Вітер  же  їх  у  танок  завертає.

Хмари,  що  сльози  дають  для  життя,
Плачуть  про  те,  що  вмирає  щодня,
Та  небо  знає  про  правду  кінця:
При  теплій  весні  все  знов  ожива.

22.10.10

C:Documents  and  Settings8Мои  документыТ.АНата  стихи-  2009-2010.doc

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627559
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.12.2015
автор: Настена