Тернистою стежкою доля вела.
Закривши очі, не дала тепла.
І щастя мені десь ген там, обіцяла.
Та інша прийшла і це щастя забрала.
Вмивалася кров’ю дорога життя.
То тихо вмирала,то знову жила.
І крила спалила злетівши на сонце,
То місячним сяйвом світила в віконце.
Купалася в щасті і сльозах тонула.
І серце відкрила й закрити забула.
Красива,щаслива, сумна і в печалі
Стежина життя повела мене вдалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2015
автор: M@gdalena